ХРОНІКИ ВІЙНИ, ЛЮБОВІ ТА НЕНАВИСТІ

|slider|

|slider|

Із початком повномасштабного вторгнення МИ розпочали пошук мистецької для рефлексії нової реальності. Як відповідь на цей запит постав проєкт «Хроніки війни, любові та ненависті», який веде відлік від 24 лютого 2022 року та триває з кожним новим днем війни. 

Спочатку МИ зосередились на документуванні війни й тривалий час працювали над відеорепортажами як журналісти у різних регіонах країни. Відзняті матеріали та здобутий нами досвід лягли в основу театрального проєкту «Хроніки війни, любові та ненависті», що має на меті поєднати реальність, зафільмовану на відеокамеру, та внутрішній світ документалістів. Сьогодні проєкт складається із кількох перформативних творів, що обʼєднані спільним концептом.  

МИ реалізували твір у формі перформативної інсталяції. Її важливим елементом є екран, що демонструє відзняті документальні кадри. Так глядач зможе побачити світ очима авторів перформансу: побувати в тих місцях, де були МИ, познайомитися із тими самими людьми. Текст, який складається із роздумів, коментарів, спогадів, саморефлексій авторів, вступає у драматургічну взаємодію із відеорядом. Текст промовляють наживо актори на сцені. 

Лібрето перформансу виникає на таймлінії в монтажній програмі як документальний фільм, який згодом автори  деконструюють, розділяють на окремі фрагменти та переносять у театральний простір. До цього формату вже вдавалися на фестивалях Divadelna Nitra у Словаччині та Urbäng! у Німеччині, де МИ співпрацювали з локальними перформерами, які озвучували авторські тексти рідною мовою. 

Змінна динаміка дії перформативної інсталяції, відкритість форми та її трансформаційний потенціал стають нашою відповіддю на непевність майбутнього, яке важко піддається аналітичним прогнозам та лінійній репрезентації. МИ робимо так, що мистецький твір, який начебто щохвилини продовжує бути матеріалом на монтажному столі, може бути зібраним відповідно до запитів аудиторії. Рух у часі, перехід від сучасності до майбутнього так само змінюватиме наш ретроспективний погляд на документальний вимір перформативної інсталяції. Майбутнє постає монтажером минулого, хоча правильним видається і зворотне твердження.    

ЧАСТИНА І 

Першу частину «Хронік війни, любові та ненависті» восени 2022 року створили Сашко Брама, Марія Ясінська та Люда Баталова. Робочу версію цієї частини представляли на міжнародних фестивалях у Словаччині та Німеччині, а також демонстрували в Театрі Лесі Українки (Львів). Початок повномасшабної війни показано через досвід невеликої театральної команди, яка документує події, факти, імена, врешті – просто життя.

До першої частини увійшли репортажі, однак головним завданням МИ бачили дослідження самих себе, МИ шукали відповідь на питання, що таке документування та як далеко може/не може зайти документаліст. Це ризикований та непередбачуваний своїми результатами експеримент із межею та на межі публічного/приватного, особистого/політичного, творчості/життя, де особисті історії авторів стають документом і одночасно матеріалом для дослідження.  

ЧАСТИНА ІІ 

Другу частину проєкту вперше представили у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса 17 жовтня 2023 року. Вона виникла як спроба переосмислити роль і значення мистецтва під час війни. У мирні часи актуальне мистецтво, як правило, займається руйнуванням уявлень аудиторії про усталену реальність: деконструює сенси, проводить ревізію для ідей та ідеалів, підважує віру. 

Але у часи складних випробувань, коли наше існування під загрозою і світ довкола руйнується, нам всім як ніколи потрібні сенси та віра – саме вони дають силу жити й боротись. Основне завдання, яке МИ ставили перед собою в цьому проєкті – показати чесноти тих, хто поруч з нами, хто став героєм наших відео, відшукати символи віри в хаосі трагічних подій.

Аскетична форма перформансу-інсталяції об’єднує різні новели-замальовки до портретів тих, кого МИ зустріли і хто подарував нам надію. Дві перформерки озвучують дію текстом-рефлексією автора та живою музикою. Звучать автентичні народні співи, що пробуджують у нас генетичну пам’ять про пережите і зближують минуле та сьогодення, ніби монтуючи різні реальності. 

Режисер  – Сашко Брама
Продюсування – Люда Баталова
Менеджерка – Люда Баталова
Композиторка – Альона Коваленко
Перформерка – Дарина Федина
Відеооператор – Сашко Брама
Аналітичний супровід  – Макс Шумахер
SMM – менеджерка – Вікторія Соловюк
PR – менеджерка – Христина Головко
Технічна підтримка – Володимир Фанта
Фінансова менеджерка – Анастасія Драпінська
Юрист – Юрій Гелемей

Репортерка – Марія Ясінська

Водії – Макс Килимник, Ірина Степаняк, Назар Тамків

В монтажі використані кадри, відзняті: Сергій Паляничка, Оля Климук, Ірина Степаняк, Вячеслав Корбут, Люда Баталова, Колян Пастико, Микола Пастух

Проєкт здійснюється за підтримки Українського культурного фонду, Фонд Відродження, Фонд екстренної допомоги митцям перформативного мистецтва, DOCU/HELP: підтримка української кіноспільноти у період війни Росії в Україні

Партнери проєкту: Львівський академічний театр Леся Курбаса, Громадське телебачення, OKO press (Польща)