ПАНДЕМІЯ

|slider|

|slider|

Під час пандемії COVID-19 світ раптово змінився. Подорожі, робота в офісах, офлайн-навчання стали недоступними. Разом із цим неможливим став театр наживо. Тривога і непевність щодо майбутнього наростала синхронно зі щоденною статистикою смертей, що їх спричинив вірус. 

Як досліджувати цей трагічний і водночас унікальний для людства момент? Як фіксувати ці події на рівні персональної історії? Як опрацювати щонайбільшу кількість історій, аби передати масштаб? Такі питання хвилювали театрального режисера Сашка Браму під час локдауну. Тоді виникла ідея вдатися до формату відеощоденника. Такий інструмент давав можливість отримати доступ до різних граней ковідної реальності на рівні персональної історії в умовах обмеження соціальних контактів та пересування. 

 Так розпочався проєкт [МИ], що надалі дав назву мистецькій групі. До реалізації проєкту долучилися дослідниця, мистецтвознавиця та режисерка Олена Апчел, комунікаційні менеджерки Христина Головко та Оксана Куянцева. Близько 300  респондентів  різного віку та соціального статусу відгукнулись на ідею проєкту і почали знімати на відеокамери телефонів свій побут, описуючи особисті досвіди пандемії та ізоляції. Вони ставали авторами документальних фільмів про себе і навколишню реальність. Команда надавала інструкції та рекомендації під час зйомок, опрацьовувала та монтувала отримані матеріали. Ці відеощоденники відкривали множинність рефлексій про ковідну реальність. Важливо, що у фільмах не було однієї перспективи чи стилістики, яку б диктувало «режисерське око», а формат кожного щоденника був відображенням індивідуальності та обставин життя його автора. Команда цього проєкту ввійшла у перелік 10 найкращих з-поміж тих, які створили антикризові рішення для культурної сфери України (в рамках програми Хакатон Hack the Culture від House of Europe).

Після завершення локдауну, коли карантинні обмеження послабли, команда продовжила збирати історії та досвіди людей під час пандемії. У цей період до проєкту долучилися культурологиня та продюсерка Люда Баталова та театральна публіцистика і продюсерка Марія Ясінська. Митці використовували відеорепортаж як інструмент дослідження й спостерігали за тим, як країну лихоманило не лише від нового вірусу, але і від гострої поляризації суспільства та запеклих ідеологічних суперечок представників різних соціальних груп. Збираючи панораму нової дійсності, автори проєкту намагалися зафіксувати будні лікарів швидкої допомоги та коронавірусних відділень, діяльність лідерів антивакцинаторського руху, провідних волонтерів країни та центрів вакцинації, життя найбільш вразливих верств населення. Вони намагались трактувати пандемію не лише як явище біологічне чи соціальне, але й медійне, яке перегруповує людей та формує нові наративи й сучасні міфи. 

Задля мистецького опрацювання зібраних матеріалів команда організувала театральну лабораторію на базі Львівського драматичного театру Лесі Українки. Разом з акторами створили відеоперформанс – аудіовізуальну поему про пандемію. Мистецькі пошуки відбувались на перетині документального театру, електронної музики, відеоарту та кіно. Жіноча постать в чорному одязі – це вигадана авторами музикантка. Вона одна у великому та порожньому театрі грає перед залою без глядачів медитативну  музику і читає під них свою поему про самотність та крихкість. Автори перетворюють театр на метавсесвіт, вінтажні стіни та залаштункові простори оживають: на них з’являються проєкції акторів, аби розказати документальні історії, вихоплені авторами за межами театру, в неспокійному пандемічному світі. Останній монолог дівчини в чорному звучить в абсолютній тиші, в якій акторка й розчиняється.  Перформанс закінчується.

В рамках лабораторії мали бути реалізовані також інші мистецькі експерименти, скеровані на осмислення пандемічної реальності, але 24 лютого 2022 року діяльність лабораторії зупинилась через те, що росія розпочала повномасштабну війну проти України.   

Карантинні щоденники

Концепція та режисура – Сашко Брама, Олена Апчел 

Піар-менеджерка – Христина Головко 

Репортажі

Режисура – Сашко Брама, Марія Ясінська 

Продюсування – Марія Ясінська, Люда Баталова 

Оператори – Сашко Брама, Анастасія Якимчук

Менеджмент – Люда Баталова 

Піар-менеджерка – Христина Головко 

Комунікаційна менеджерка – Оксана Куянцева 

Дизайнер – Володимир Стецькович 

Технічний дизайнер – Володимир Паляничка 

Researcher – Ольга Ільченко 

Театральна лабораторія

Тексти – Марія Ясінська, Люда Баталова

Режисура – Марія Ясінська, Сашко Брама

Оператор та відеохудожник – Сашко Брама 

Аналітичний супровід – Макс Шумахер 

Художники – Оксана Россол, Олександр Сергієнко

Музика – Ольга-Орися Децик, Юрій Шоробура

Актори – Вікторія Потяго, Сергій Литвиненко, Надія Калинюк, Ісабель Меркулова, Данило Хромов, Анастасія Перець 

Технічна підтримка – Володимир Фанта

За підтримки Українського культурного фонду, Інституту ім. Гете в Україні, Львівської міської ради.

Партнери: Театральний фестиваль «Близькі Незнайомі» (Познань, Польща), Львівський драматичний театр імені Лесі Українки, Український інститут, Український католицький університет.