ОСІНЬ НА ПЛУТОНІ

|slider|

|slider|

Виставу про старість і самотність ми створили на основі історій мешканців одного з геріатричних пансіонатів Львова. Упродовж року автори вистави відвідували цей заклад, тісно взаємодіяли з людьми похилого віку та спілкувалися про їхній життєвий досвід. Ці зустрічі показали групі молодих митців дійсність самотніх людей, що залишились на периферії життя. Основою вистави стали історії та голоси п’яти мешканців пансіонату: В’ячеслава, Гені, Марини, Михайлини, Мирослава.

В Україні люди похилого віку є однією з найбільш соціально вразливих і незахищених верств населення. Повсякденна рутина та масова культура, що орієнтована на продуктивність, витіснили із суспільного дискурсу психологічні та екзистенційні проблеми старості. Сучасна старість – це упереджене ставлення, ігнорування, дискримінація, слабка соціальна захищеність, падіння рівня доходів, і найстрашніше – беззахисність і безпорадність. З кожним роком ця проблема набуває щоразу більшої актуальності, бо пришвидшується темп старіння населення України. Відомо, що Україна належить до 30 найстаріших країн світу за кількістю людей, старших за 60 років, і відсоток цієї вікової групи щороку зростає.

Митці прагнули створити простір для тихих голосів літніх людей і порушити проблему їхньої ізольованості, тому шукали форму, що дозволить показати старість у сценічних умовах. Оскільки у виставі брали участь молоді актори, то в художньому рішенні відмовились від так званого психологічного театру, де вони б грали ролі, а також від естетики класичного документального театру (вербатіму). Не можна було покладатись на актора як провідника – неможливо молодій людині передати досвід прожитого до старості життя. Потрібно було знайти інші, більш переконливі, форми комунікації з глядачем, які б могли наблизити досвід героїв вистави до аудиторії. Так виникла ідея працювати з аудіозаписами мешканців пансіонату, оскільки голос є автентичним носієм досвіду та емоцій людини. Також потрібне було «тіло» – переконливий візуальний образ. Ним стали ляльки, їх створили за прототипами п’яти мешканців пансіонату. Процес виробництва вистави відбувався на перетині різних мистецьких практик та новітніх технологій. До реалізації творчого задуму були залучені, окрім митців, ще й фахівці з галузі IT. У співпраці з програмістом та електроінженером спеціально для вистави розробили аудіосистеми, вмонтовані в ляльки, та програмне забезпечення, за допомогою якого відбувається дистанційне керування аудіозаписами голосів мешканців геріатричного пансіонату.

Реагуючи на проблему централізації культури у великих містах, 2019 року команда проєкту здійснила покази вистави у невеликих містах та селах: Полонне (Хмельницька область), Чортків (Тернопільська область), Новий Яричів (Львівська область), Мукачево та Нижнє Селище (Закарпатська область), Подвірне (Чернівецька область), Немішаєве (Київська область), Силець (Львівська область), Івано-Франкове (Львівська область), Велика Кам’янка (Івано-Франківська область), Миколаїв (Львівська область).

Виставу пристосовували до різних просторів: нічного клубу, даху будинку, закинутого ангара. Після показів відбувались розмови з глядачами.

Концепція, драматургія, реалізація – Сашко Брама спільно з Марією Бакало
та Андре Ерленом (Німеччина)
Ляльки – Оксана Россол, Олександр Сергієнко
Аудіодизайн – Тімур Гогітідзе

Звукозапис – Faust

Світло – Володимир Фанта
Програмування – Дмитро Макара
Електроінженерні роботи – Сергій Червоний
Аналітичний супровід – Вікторія Бриндза
Фотографка – Мар’яна Клочко
Фінансова менеджерка – Тетяна Лежанська

Перформери й перформерки, що в різний час брали участь у виставі: Андрій Бучко, Анастасія Лісовська, Юрій Шоробура, Валерія Петрук, Марічка Кміть, Маргарита Підлужна, Юрій Сулик, Марко Свіжінський, Юлія Сметанська, Світлана Лисовська, Ісабель Меркулова, Ольга Михайлюк, Данило Хромов, Анна Ковтуненко, Ксенія Арнаут, Надія Калинюк, Соломія Дудич, Віктор Дикий, Михайло Понзель, Андрій Петрук.

Подяка за майстеркласи з керування ляльками Аллі Новіковій.

Проєкт реалізовано за підтримки: Інституту ім. Гете, Британської ради, Львівської міської ради.

Частину коштів зібрали через краудфандингову платформу «Спільнокошт».

Виставу представляли на: DESANT UA (Варшава, Польща), DEMOLUDY (Ольштин, Польща), Theatertreffen-Stückemarkt (Берлін, Німеччина), Ukrainian showcase within the international theatre conference IETM (Київ), URBÄNG (Кельн, Німеччина), Українському тижні в Гданську IV (Гданськ, Польща).